30-го вересня не голосуватиму - немає за кого; голосування ж "проти" когось як "позиціонування позиції" є повною бздурою.
Мені дійсно немає кому віддати свій голос: одні є майже бандитами за життєвою філософією, а інші - різношерстною зграєю політичних імпотентів та дебилів від політики. В перших та других повно людей, які стали політиками (чи то їх якось занесло до політики) просто за Лєрмонтовим: "игрою счастия обиженных родов". В перших та других багато народу, в якого на мордах читається "партийное" або принаймні "комсомольское прошлое".
В перших та других повно людей, які мали шанс нарешті здійснити Зміни, що їх конче потребує ця майже безнадійно хвора країна, покинута богом напризволяще, себто -наодинці із самою собою. Результатом наданих (чи таких, що зненацька впали на голову) шансів була повна відсутність результатів. Зеро. Нуль. Усьому світові багаторазово було продемонстровано національну українську рису - просирання наданих можливостей.
Тому ці вибори для мене - неначе запрошення стати біля вагана з гівном та з усієї дурі засадити туди цеглину. У такому випадку вибір місця ставання - праворуч? ліворуч? у куті? - стає питанням навіть не друго-, а третьорядним.
Сміш... сумно, чи не так?
